(у формі есе)
В сучасному суспільстві є безліч професій, що несуть за
собою і престижність, і авторитет, і достойні заробітки. Це лікарі і юристи,
банкіри і бізнесмени, шоумени та моделі. І кожна з цих професій заслуговує на
повагу та необхідність свого існування. Але всім професіям початок – професія
Учитель.
Учитель живе в
кожній людині. Тому жодна професія не обходиться без нього. Час і прогрес
відводить деякі професії в архів. Та серед небагатьох незмінних величин є одна, найверховніша –
Учитель. Пройдуть століття, а педагог незмінно навчатиме дітей грамоти,
арифметики, іншим азам науки. Саме вчитель відкриває істинні цінності: Батько,
Матір, Батьківщина, Земля, знайомить з добрим, мудрим, світлим, вічним.
Педагог (з
давньогрецької) – той, що водить дитину. Водить не просто тримаючи за ручку,
щоб уберегти від травми. Цій людині довіряли вести дитину у світ науки,
мистецтва, у світ життя. Для цього ще у Стародавній Греції запровадили вивчення
«Семи вільних наук», серед яких музика і мистецтво займали вагоме місце.
Безпосереднє
відношення до музичного мистецтва маю і я. З музикою пов`язане все моє життя: дитинство,
юність. Адже народилася в сім`ї музикантів і виростала в атмосфері чарівної
музики, що дарували мені мої батьки, а згодом – музична школа, педагогічне
училище та університет. Тому зернятко вибору моєї професії – вчителя музичного
мистецтва, було закладено ще у ранньому дитинстві. На даний момент я дуже вдячна
своїм батькам і свідомо розумію, що ця професія – поклик моєї душі.
Хтось
сторонній може подумати, що робота працюючого в садочку, не потребує великих
зусиль. Маленькі вихованці можуть бути задоволені найменшим. Але хто, як не ми
закладаємо фундамент, даємо основу всіх життєвих премудростей? Я чітко розумію, що працюю з найменшенькими.
Вкладаю в діток ті початки добра і краси, які згодом стануть мистецтвом. А
мистецтво – це світ добра, краси і любові. Тому усвідомлюю те, що маю чітко
спрямувати свої знання в правильне русло, бути постійно у професійному пошуку,
щоб дитячі маленькі серця наповнювалися позитивним впливом музики на них, розвивалися творчо і в
майбутньому стали, можливо, хто великим музикантом, хто професійним педагогом,
хто просто вдома співатиме своїм діткам і насолоджуватиметься родинним теплом. Для
мене головне, щоб всі мої вихованці в майбутньому були гідними людьми. Доля
дітей в руках педагога, в його золотому серці. Він має бути джерелом радісного
пізнавального і морального зростання своїх вихованців. Жодна інша професія не
ставить таких вимог до людини. Педагог зобов’язаний бути яскравою, неповторною
особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань,
високої культури. Так, праця вчителя складна і надзвичайно відповідальна. І в
той же час є поважною справою. Відомий поет С.Л.Соловейчик
писав: «Він – актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він - скульптор, але його роботи ніхто
не бачить. Він - лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко
не завжди бажають лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення?
Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи».
Я – педагог, і
намагаюся знайти ключик до кожного дитячого сердечка. Вірю, що дитяча любов і
віддача не знатимуть меж. А через довгі роки вдячні вихованці згадають свого
першого вчителя музики, з якою зробили свої перші кроки у світ мистецтва. Це,
мабуть, найвища нагорода в житті кожного педагога. Пройдуть роки, а музичний
керівник під чарівні звуки класичної музики, знову зайде до музичної зали, щоб
донести діткам світле, чисте та розумне і буде сіяти в їхніх душах добро і
надію. Педагог буде готувати наступне покоління до тернистої та непростої
дороги, під назвою життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар