Сценарії

«НОВОРІЧНА КАЗКОВА ПЛУТАНИНА»

Сценарій для старшої групи.

(діти заходять під загальний танок «Шарж» з обручами)

1 дитина:

Поспішайте, поспішайте!

Всіх запрошуємо в зал.

Вас закружить, зачарує

Новорічний карнавал!

2дитина:

Сніг пухнастий стелиться,

Білі всі сніжинки.

Замела хурделиця

За вікном ялинки.

3дитина:

А ми свою ялинку

Так прибрали красно,-

Вогники, мов зірочки,

Сяють на ній ясно.

4 дитина:

У простору світлу залу

Всіх ялинка кличе,

Зустрічає наш садок

Свято новорічне.

5 дитина:

З нами весь садок стрічає

Щасливе свято – Новий рік.

І ми сьогодні вам бажаєм

Ще краще жити, ніж торік.

6 дитина:

Щоб гриміли хлопавки,

Щоб підковки цокали,

Щоб вогні світилися,

Діти веселилися.

7 дитина:

Приносить радощів багато

Новий рік – зимове свято.

Це веселе свято знають

З нетерпінням всі чекають.

8 дитина:

В нас ялинка просто диво,

Знов зустрітись довелось.

Всім нам весело сьогодні,

Всі всміхаються чогось.

9 дитина:

Ми тебе давно чекали,

Готували всі наряд.

Знову ти тут у цій залі –

І радіють всі підряд.

10 дитина:

Здрастуй, зимонька прекрасна!

Білолиця, світла, ясна!

Всі тебе вітають,

Щиро прославляють.

11 дитина:

Ну-мо, всі співати дзвінко,

Ти сніжок мети з гори,

Хай горить у нас ялинка

Для всієї дітвори.

12 дитина:

В чудеса не вірять діти,

Бо відомо всім давно,

Що чудес ніде не стріти,

Крім казок і крім кіно.

13 дитина:

Але раптом так буває,

Що в найкращу ніч зими

Чудо в гості завітає,

І повірим в нього ми.

(діти сідають, заходить під музику Фея)

ФЕЯ:  Добрий день Вам, діти, гості!

Новий рік до нас спішить,

 Щоб всім щастя побажати,

В новорічну дивну мить!

Я – Фея! Ви мене впізнали?

Не випадково я сюди прийшла,

Я радо вас усіх вітаю,

Я подарую вам дива!

Хай збудуться всі ваші мрії.

Оживає світ казок.

В незабутнє свято – диво,

поведу я всіх діток!

(заходить під музику Чаклунка)

ЧАКЛУНКА:  Що таке? Як це так? Ви що хочете без мене святкувати?

Так знайте, без мене не буде свята, можете собі це запам’ятати!

Бо я – Чаклунка не проста,

Вмію теж робити різні дива!

Якщо мене розгнівити,-

То я тут наворожу,

 І свято зіпсувати зможу!

Дітки, ви хочете разом зі мною потрапити у казку?

Кажуть всі під Новий рік, що не забажається,

Завжди все до нас прийде, завжди все збувається!

ФЕЯ:  Шановна Чаклунка, давай не будемо сперечатися,

бо у дітей свято і вони хочуть святкувати, пісні новорічні співати.

ЧАКЛУНКА:  Нехай святкують, хай співають,

Всіх навколо звеселяють.

(ПІСНЯ «ОЙ, ЛЕТЯТЬ СНІЖИНКИ»)

ЧАКЛУНКА:  Ну що, діти, хочете разом зі мною святкувати?

Я навчу вас чаклувати, різні закляття промовляти.

Треба тільки зілля чарівне розсипати, і слова чарівні казати.

(бере із мішечка і розсипає чарівне зілля)

«Чари-бари, чухри-мухри, казочка чарівна до дітей прийди…»

(не встигає дочаклувати, фея перериває)

ФЕЯ:  Ну що ти тут так себе розхвалила? Показуєш тут свої вміння!

А я Фея – Чарівниця,

Різні теж роблю дива,

У мене є паличка чарівна,

Із нею казка ожива.

Зараз я покличу своїх учениць

із школи чарівниць – чарівних феєчок.

Вони разом потанцюють, вміння свої вам продемонструють.

«Один, два, три, чотири, п’ять, виходьте Феї танцювать!

(роздає дзвіночки)

1 Фея: Ми Феї ще маленькі,

Але дуже вже гарненькі.

Різні робимо дива,

 У нас казка ожива!

2 Фея: І сьогодні в Новорічний час,

Ми сюди прийшли до вас,

З Новим роком привітати.

Чудеса вам показати.

3 Фея: Сьогодні ми до казочок у гості всі підемо,

Із чарівними дзвониками, танцювать  почнемо.

(ТАНОК ФЕЙ З ДЗВІНОЧКАМИ)

ЧАКЛУНКА:  Гарно, Феєчки, танцювали, свої вміння показали.

Але вам не зрівнятися з моїми, дівчатками-чаклунками дорогими.

Виходьте, подружки, танцювати, всіх навколо дивувати!

1 чаклунка:  Ми дівчата не прості,

В нас закляття чарівні.

Можемо ми на землі чаклувати,

А можемо і в небо злітати.

2 чаклунка:  Любимо пісні, шум і гам,

 І чаклуємо і тут і там.

Зараз ми тут політаємо,

Почаклуємо, покружляємо.

3 чаклунка:  Для вас гарно затанцюємо,

Святковий настрій подаруємо.

Гей, дівчатка, починаймо,

Всіх навколо налякаймо.

(ТАНОК ЧАКЛУНОК)

ФЕЯ:  Я згодна, у тебе теж дуже гарні учениці! Вмілі чаклунки!

Але ж сьогодні новорічне свято, і тому треба у казку завітати.

Ось у мене є чарівна кулька, в якій зібрані всі казки.

(бере кульку)

І зараз я почну по одній їх діставати, і до дітей випускати.

Закривайте , дітки оченята, і будемо у казку вирушати …

Один, два, три…

ЧАКЛУНКА:  (відбирає кульку) А чому це ти будеш чаклувати?

Я хочу казки на свято випускати!

ФЕЯ:  Ні, це я повинна зробити! (тягне кульку)

ЧАКЛУНКА:  Ні, я, у мене краще вийде! (тягне кульку до себе)

(кулька тріскає, із неї висипаються казки - шматочки)

ФЕЯ:  Який жах! Що ти наробила? Ти все зіпсувала!

 ЧАКЛУНКА:  Це ти все зіпсувала! Казала тобі, дай мені кульку по-доброму…

(присідають і роздивляються шматочки, збирають)

ФЕЯ:  І що ж тепер буде? Дивись, всі казки переплуталися!

( під музику забігає сучасна Червона Шапочка)

Ч.Ш.  Навіщо мені йти до бабусі? А ці пиріжки я краще сама з’їм!

Навіщо мені ця червона шапка? Вона вже не модна!

( знімає, викидає)

( під музику заходить співаючи Вовк – джентльмен , несе квіточки )

(ТАНГО ВОВКА ТА Ч.Ш.)

ВОВК: Доброго дня, дівчинко! А хто ти така?

Ч. Ш. (гордовито) Я – Червона Шапочка, а ти хто?

ВОВК ( галантно кланяється): Дозвольте відрекомендуватися.

Я – Сірий Вовк!

( вклоняється, помічає капелюх, піднімає)

- Ви загубили свій червоний капелюшок, леді! Прошу. (віддає)

Ч.Ш. (вириває): Яка я тобі леді ? (одягає капелюх)

ВОВК:  Вибачте. А Вам дуже пасує цей капелюшок.

Дозвольте я вас проведу додому. (дає руку)

Ч.Ш. Що-о-о? . Щоб мене проводжати? (наступає на нього)

Та я тебе зараз як схвачу! На ланцюг посаджу!

Будеш мені будинок охороняти , як злий пес!

ВОВК: (лякається і тікає): Ой,лишенько! Рятуйте!

Ч. Ш. Стій! (біжить за ним).

 ( тим часом козенята ховаються за ялинкою)

ФЕЯ: Ой, дітки, це ж казка про Червону Шапочку,

тільки все стало навпаки. Вовк тікає, а Червона Шапочка його доганяє.

ЧАКЛУНКА:  Ой-ой-ой! Що ж це сталося із цією казкою!

Ану ж давайте загляньмо у іншу казку!

( виходять козенята – рокери із гітарами)

1 козеня:  Ми - відомі козенята, славні музиканти,

І у нас , повірте, не аби які таланти.

РАЗОМ:  Рок- група в нас славетна,

І музика конкретна!

2 козеня:  До нас погляди липнуть, як бджоли до меду,

Ми – прикольні козенята,

 Хеллоу, бебі!

Зустріти нас, зірок готуйтесь,

Плескайте всі, не лінуйтесь!

(ТАНОК КОЗЕНЯТ, РОК-ОРКЕСТР)

(забігає захеканий вовк)

ВОВК: О, хлоп’ята – козенята, як добре, що я вас зустрів!

Ви мені допоможіть, заховайте мене від Червоної Шапочки,

а то вона за мною женеться, хоче на ланцюг посадити, щоб я її хату стеріг!

3 козлик:  Братці, так це ж Вовк! Це ж він хотів нас у матінки-Кози вкрасти.

А давайте його спіймаємо і в зоопарк здамо!

ВСІ: Лови його!

(женуться за ним)

ВОВК:  Караул! Допоможіть!

(тікає, поросята ховаються за ялинку)

ФЕЯ:  Дітки, ви впізнали? Це ж казка « Семеро Козенят і Вовк».

ЧАКЛУНКА: Але ж як змінилися герої цієї казки! Вовк тікає, а козенята доганяють!

А що там відбувається по інших казках?

(виходять поросята і танцюють степ)

НАФ:  Ну от, дівчата, сьогодні ми вже сила.

Нам не страшний, насправді, жоден вовк.

НУФ:  Ми дружній колектив собі створили

Спортивний клуб серйозний, без розмов.

НІФ:  І Вовку нас образити ніколи не дамо.

Як тільки сюди сунеться - одразу провчимо!

(ТАНОК ПОРОСЯТ НА СТЕП- ПЛАТФОРМАХ)

(забігає захеканий вовк)

ВОВК: О! Поросята – спортивні ви дівчата! Як справи?

НАФ:  Це Вовк! Дівчата ловіть його!

 (женуться за вовком)

ВОВК: Ой-ой-ой! Допоможіть! Рятуйте! (вибігають)

ФЕЯ:  Ну, нічого не розумію. І в цій казці все навпаки,

Не вовк поросят ловить, а вони його!

ЧАКЛУНКА:  Невже всі казки стали - навпаки?

(заходить сумний вовк)

ВОВК:  Бідний я, нещасний Вовк!

ВОВК:  Ой-ой-ой! Що ж це робиться в казковому світі? Хто допоможе?

ФЕЯ:  Розумієш, Вовчику, це ми винні..

У нас розірвалася чарівна кулька із казками.

ЧАКЛУНКА:  Казки всі розсипалися, і все в них переплуталося.

ВОВК:  І що тепер робити? Як далі в цих казках жити?

ФЕЯ: Я думаю, що тут може допомогти тільки Чарівник, який живе у казці.

ЧАКЛУНКА:  І хто б це міг бути?

ВОВК:  Я знаю хто нам допоможе! Це – казкова чарівниця Баба Яга!

ФЕЯ:  А де її шукати?

ВОВК: Ну як це де? У казковому лісі, звичайно.

Тільки прошу вас, швидше її знайдіть, нехай вона допоможе,

бо я так більше жити не можу. ( вовк вибігає)

ФЕЯ:  Раз так, то треба швидко потрапити до казкового лісу і знайти Бабу Ягу!

ЧАКЛУНКА:  Давай чаклувати будемо разом, щоб точно вийшло.

ФЕЯ:  Один, два, три – Баба Яга до нас прийди! (махає паличкою)

ЧАКЛУНКА:  Чари-бари гілка - трісь, Баба Яга на святі з’явись!

(чаклує, виходить під музику Баба Яга)

БАБА ЯГА:  Добрий день, мої любі, мої дорогенькі. Як гарно, що я вас зустріла!

ФЕЯ:  Ой, а хто це? Невже це Баба Яга? Щось не схожа…

Дуже щось добра та лагідна! Зазвичай вона вередлива і зла!

ЧАКЛУНКА:  Це все тому, що казки переплутались!

І баба Яга із злої перетворилася на добру.

БАБА ЯГА:  Це ви про кого, про мене? Чи мені почулося?

 Та зовсім я не зла! І ніколи злою не була!

І до речі, дуже сумую, коли про себе таке чую!

Я б усім допомагала, і з біди порятувала б,

Та ніхто зі мною не дружить.

 А мені це прикро дуже!

(замріяно) А у мене мрія є одна,

 Снігуркою хочу бути я!

( одягає корону Снігурки)

В глушині лісовій, я живу сотні літ,

 У хатинці на курячій ніжці,

І ніхто не згада, що сумую одна,

Сохну, в’яну, як квітка на гілці!

І розумниця я, і красунечка я,

Та ніхто в глушині і не бачить,

Ну хоч раз би Ягу запросили на бал,

Так Снігуркою мрію я стати!

БАБА ЯГА:  Ну, що мені пасує? Я б до маляток на свята ходила,

подаруночки б носила.

(до дітей) Ой ти моя красунечка, а ти мій голубчик!

Охо-хо! Нездійсненна мрія!

ФЕЯ: І що, ти весь час ось так сама і сумуєш?

БАБА ЯГА:  Так! Сумую! Іноді мрію!

А іноді мене чорні котики розважають!

Вони у мене гарно танцюють і співають.

Але якісь вони дуже сучасні стали!

(ВИБІГАЮТЬ КОТИ)

1котик:

Ми  виглядом лякаєм.

Та це лише на вид.

Бабусі Язі допомагаєм

Добро кругом творить.

2 котик:

Гарненькі кігті маєм.

Як вчепимось в кого.

Йому не відбрикатись,

Смертельна хватка. Ось!

3 котик:

Як нам, братці, повезло!

Будемо творить добро.

Затанцюємо скоріш.

Хай буде з нами веселіш!

(ТАНОК ЧОРНИХ КОТИКІВ)

Знаєш, Баба Яга, ми тебе теж можемо розвеселити.

БАБА ЯГА:  Ой, справді? А як?

ЧАКЛУНКА:  А наші дітки з тобою пограються і тобі стане веселіше!

 (ГРА З БАБОЮ ЯГОЮ)

БАБА ЯГА:  Ой, як гарно! Як весело мені тепер стало!

ФЕЯ:  Розумієш, Баба Яга, ми необережно поводилися

із чарівною кулькою казок, вона тріснула і все у казках

переплуталося, казки стали навпаки.

Ось і з тобою зміни відбулися, ти доброю стала!

БАБА ЯГА:  (чухає голову) А я то думаю, що зі мною відбувається?

Думала, може, магнітні бурі впливають?

А тут на тобі, казки переплуталися!

Я вам так скажу, я тут безсила! Зараз святкові, новорічні дні,

і господарює в ці дні – Дід Мороз.

Він в новорічні дні - найкращий чарівник! І творить справжні дива!

Тільки як же нам знайти Діда Мороза?

ФЕЯ:  Чуєте? Музика звучить, це напевно Дід Мороз, на санях до нас мчить!

(Заходить Дід Мороз  з валізою на колесах, маска для купання, ласти, окуляри від сонця, стелить рушник, лягає)

БАБА ЯГА:  Хто це? Невже це Дід Мороз? Треба запитати.

Діду Морозе, ти це, чи не ти? Ми не можемо тебе впізнати?

ДІД МОРОЗ:  Та я це, я! Тільки я не на роботі, бо їду у Турцію, відпочивати!

БАБА ЯГА:  Як це – відпочивати?

А новорічне свято, хто буде із дітками зустрічати?

ДІД МОРОЗ:  Нічого не знаю! Маю повне право! Я весь час працював,

Тепер хочу відпочити, на сонечку себе погріти.

Бо набридло мені, діти, подарунки вам носити!

Тож, дарунки я продав, замість них квиток придбав

(дістає з кишені, показує)

В Турцію поїду скоро, покупаюся у морі,

На піску буду лежати, і на сонці засмагати…

Та хіба ж не може Дід, відпочити так, як слід?

ФЕЯ:  Я зрозуміла! В казках все так переплуталось,

що навіть Дід Мороз став іншим. Треба негайно щось робити!

ЧАКЛУНКА:  Що з тобою, Діду Морозе? Може в тебе вже склероз?

Якщо хочеш відпочити – дочекатися треба літа,

А поки – працюй завзято, щоб було в садочку свято!

(шарпає Діда Мороза за руку, наказує, тупає ногою)

ДІД МОРОЗ:  (встає) Ні! Не хочу свята, ні!

Вже в дорогу час мені!

 (дивиться на годинник)

Я спішу в аеропорт –

 Відлітаю на курорт!

А ще, треба крем купити,

Щоб красиво загоріти,

Тож, малята, прощавайте!

Що не так, то вибачайте!

(під музику Дід Мороз іде по колу, з речами виходить із зали)

ФЕЯ:  Ну ось і все…відсвяткували,

тож розходіться всі малята, закінчилось наше свято.

ЧАКЛУНКА:  Ні! Свято не закінчується! Я знаю, що робити!

Треба заспівати чарівну пісеньку про Новий Рік.

Чарівна пісенька звучи, діда Мороза справжнього нам приведи.

(ПІСНЯ АБО ХОРОВОД)

  Давайте ще покличемо Діда Мороза: (кличуть)

(заходить Дід Мороз)

ДІД МОРОЗ:  Ого-го! А ось і я!

Добрий день, мої малята! Любі хлопчики й дівчата!

Це я, той казковий дід, якого знає цілий світ!

Чари спали, в той же час я мерщій прийшов до вас

Подарунки вам роздати.

 З Новим роком привітати!

Із вітанням новорічним, входимо ми в кожний дім,

Щастя, радощів сьогодні, ми бажаємо усім!

Гарно тут у вас все вбрано, дітки святкові, чудові. Чув у вас трапилася біда?

ФЕЯ:  Так, у нас кулька з казками тріснула, і всі казки переплуталися.

ДІД МОРОЗ:  Оце так напасть!

Щоб свято гарно провести, в казках треба лад навести.

А щоб кулька казкова знову з’явилась,

Треба, щоб ялинка розвеселилась .

Тому треба і батькам, і малятам гарний настрій мати.

Разом співати, танцювати і в ігри грати.

(ХОРОВОД)

А тепер будемо у ігри грати.

(ІГРИ З ДІДОМ МОРОЗОМ)

БАБА ЯГА:  А тепер, дідусю, час казки рятувати!

ДІД МОРОЗ: Так! Вітри, буревії, сніжні заметілі, по землі летіть.

Розшукайте казки, і назад їх поверніть!

(стукає посохом, звукові ефекти, котиться нова кулька з казками)

ФЕЯ:  (дістає кульку) Нарешті все в казках стало на свої місця!

ЧАКЛУНКА:  Дякуємо тобі, Діду Морозе, ти справжній чарівник!

БАБА ЯГА:  Гарно дітки святкували,

 Пісні співали, танцювали,

Новий рік – прекрасне свято,

 Дідусю, час дарунки роздавати!

ДІД МОРОЗ:  Так! Так! Звичайно! (шукає) А де це мій мішок?

Бо дарунків я приніс багато,

 В новорічне славне свято.

Я хочу пригостити всіх,

Улюблених дітей моїх.

(іде за ялинку, бере мішок, роздає подарунки)

ДІД МОРОЗ:  Який я вдячний вам, малята,

Що побував у вас на святі!

Які ви дружні всі, талановиті,

 Ялинка ваша – краща в світі!

Але прощатися вже час.

 З Новим роком усіх вас!

БАБА ЯГА:  З Новим роком всіх вітаю,

 І усім я вам бажаю,

Щоб казкова ніч тривала,

                              Щастя людям дарувала,

Щоб веселі і здорові,

 Дітки ці росли чудові!

(фея та чаклунка разом:)

Ми вітаємо вас з Новим роком!

 ЧАРІВНІ ЦУКЕРКИ.

(Сценарій до дня матері)

Старша група.

(діти під веселу музику заходять до залу і виконують танок)

ВЕДУЧА:  Шановні гості! Ми невипадково розпочали наше свято з цього веселого таночка. Адже, саме з весною до нас приходить чудове свято –день матері. День, коли найтепліші слова та побажання линуть до усіх жінок! І мені хочеться сказати:

Будьте здорові, щасливі, багаті,

Хай сміх лунає в вашій хаті!

Вітає вас щиро дитячий садок,

Святковий концерт цей - від наших діток!

ВЕДУЧА:  А у нас сьогодні свято

Любе свято навесні,

Про матусю і бабусю

Ми співатимем пісні.

Дитина1. Мати - наше перше слово

З нами повсякчас

Мамо рідна мамо,

Ти ж одна у нас.

Дитина 2. Мамо мила, мамо рідна

Мамо золотенька,

Я люблю тебе матусю

Ти ж моя рідненька.

Дитина 3. Є багато в світі мам,

Та скажу вам прямо

Я для себе вибрав сам

Найріднішу маму.

(посилає повітряний поцілунок)

Дитина 4. Любі милі наші мами

Ми пишаємося вами,

І у цей святковий час

Заспіваємо для вас.

(діти виконують пісню про маму)

Дитина 5. Ось і знову настало у мамочки свято,

Із татком удвох нам роботи багато.

В кімнаті прибрати й обід готувати.

Ой, дуже багато роботи нам з татом.

Дитина 6. Хлюпоче вода, не квартира — басейн,

Пливуть тарілки, наче зграйка гусей,

Пожежа на кухні, чи повінь весняна,

Не знає за що вже хапатися мама.

Та що ж, воно сталось, питає у тата.

Та це ж ми удвох готувались до свята.

Дитина 7. Матусю, вибач, дорогенька,

У мене для тебе є цукерка смачненька

Я її тобі подарую,

 І ще весело для тебе затанцюю.

(ТАНОК З ЦУКЕРКАМИ)

ВЕДУЧА:  Діти, а знаєте, яке бажання є у ваших мам?

Повернутися в дитинство, щоб знову вірити в казки, отримувати подарунки.

А давайте ми їм допоможемо і подаруємо їм подарунок , який ми з вами готували до маминого свята.

Якщо в диво вірите ви –

 Ми про нього розкажемо,

Якщо в диво вірите ви –

 Ми його покажемо.

(виносить велике Цукеркове дерево).

Дитина 8. На світі є багато див, та як тут не крути, -

Такого дива, як у нас, ніде вам не знайти.

Його ростила дітвора не місяць і не два,

і шепотіли ми йому лагідні слова.

Дитина 9. І наше деревце росло,

Листочки вже з'являлися

А мамин день уже прийшов,

 І всі ми хвилювалися.

Дитина 10. Подивіться,гості милі,

Вже на кожній гілочці

Для наших мам, для всіх жінок,

 Гойдаються...

Діти: Цукерочки!

ВЕДУЧА:

Ну, як, гості дорогі, сподобався вам подарунок? І нам він теж дуже

сподобався! Я ось тільки думаю, що цукерочки ці зовсім не прості. Можливо, там мармелад?

Діти: Ні.

ВЕДУЧА:  Може, там шоколад?

Діти: Ні.

ВЕДУЧА:  Там горіхи.... І халва!

Діти: Ні.

ВЕДУЧА:  Йде вже кругом голова... Нам скажіть ви по секрету. Що ж заховано в цукерках?

( діти переглядаються і з таємничим виглядом підносять палець до рота, кажуть «Ц-ц-ц-ц»)

ВЕДУЧА:  От лихо, не хочуть діти розкривати секрет. Що ж ми будемо робити?

 (засмучено відходять убік, до неї підбігає дитина).

Дитина 1. Стійте, стійте, зачекайте!

Не сумуйте ви, заждіть.

Ви цукерочку зірвіть,

і сюрприз у ній знайдіть.

ВЕДУЧА:

 Цукерку з дерева знімаю,

 Що знайду в ній я поки що я не знаю...

( ведуча знімає з дерева цукерку, розгортає її.)

(звучить музика)

ВЕДУЧА:  (читає) « Я цукерка чарівна.

Подивіться ось яка.

В минуле я сторінку розкриваю

Що ви побачите там

 Поки ,що я не знаю.

Дитина 2. Кажуть як була мала- вередувала,

Плакала частенько я дарма.

У колясці  погано засинала

Турбот матусі додала.

Дитина 3. Та вона мене завжди жаліла

Лагідно та ніжно обнімала.

І ніколи не сварила,

А лиш лагідно на ручки брала.

(ТАНЕЦЬ ДІВЧАТОК З КОЛЯСКАМИ)

ВЕДУЧА:  Цукерочку з дерева зриваю,

Що у ній ?

поки я не знаю

 (зриває цукерку)

« У ній - весняні привіти, та хороші побажання усім,  хто завітав до нас в цей весняний , гарний час.»

Дитина 3. Кожна жінка в цьому залі

Чиясь донька, матуся чи бабуся,

Вас рідненькі привітаю

До землі вам уклонюся.

Дитина 4. Пам'ятаймо, любі діти,

Пам'ятаймо разом з вами,

Що для вас в усьому світі

Найдорожчі - ваші мами.

Нам, маленьким і дорослим,

Все дають вони з любов'ю -

Ніжне серце, світлий розум,

Силу нашу і здоров'я.

Дитина 5. А як вивчитесь з літами,

Вдячні мамі за турботу,

І поїдете від мами

В інший край десь на роботу,

Хай усі запам'ятають:

І листи, і телеграми

Шліть туди, де їх чекають,

Виглядають ваші мами.

(ПІСНЯ ДЛЯ МАТУСІ)

ВЕДУЧА:

Далі цукерку з дерева знімаю,

 що знайду в ній?

 я поки що не знаю...

( ведуча знімає з дерева цукерку, розгортає її.)

(звучить музика)

(виходять дівчатка-«квіточки» і присідають)

 Хлопчик-художник:

Квіти гарні всі й красиві!

І червоні, є і сині!

Я нарву їх досхочу —

Завтра мамі їх вручу

1 -а квітка

Ні, не рвіть нас, ми живі,

Хоч і квіточки малі!

2-а квітка

Хочем жити! Не губіть!

Краще ось що ви зробіть:

3-а квітка.

Фарби й олівці дістаньте

і навпроти нас ви станьте.

4-а квітка.

Будете нас ви малювати,

а ми будем танцювати.

(ТАНЕЦЬ КВІТОЧОК)

ВЕДУЧА:  Який чудовий сюрприз виріс на цьому дереві! Давайте подивимося, що за записочка знаходиться в цьому сюрпризі?

(читає) «Я сюрпризик не простий,

Незвичайний я такий,

В казку двері відчиняю,

 За собою всіх гукаю».

(звучить музика)

ВЕДУЧА:  Десь на Лисій горі,

У печері, у норі

Дві чаклунки жили.

 Вони сестри були.

Старшу звали Нехочуха,

А молодшу — Вередуха.

Щоб без діла не сидіти,

Стали капості робити.

(ТАНОК ВІДЬМОЧОК)

( Нехочуха, сидячи на стільці, читає «Енциклопедію дрібних капостей і великих паскудств».)

НЕХОЧУХА: . Ось послухай, Вередухо,

Я такий рецепт знайшла!

Не якесь дрібне паскудство —

Геніальний витвір зла!

(Вередуха бере книгу і читає «рецепт»): «З трьох калюж води набрати,

На всі боки поплювати,

Двічі по три рази чхнути,

 Пляшку пробкою заткнути,

Розмішати й проказати:

 Чумба-румба-карабумба,

 Карабумба-рубма-чумба!»

НЕХОЧУХА:  (зловтішно потирає руки) Перетворимо батьків

На небесних світлячків!

ВЕРЕДУХА:  (дістає з кишені пляшечку з-під парфумів)

  Нехочухо, води сюди з трьох калюж понабирай,

Тільки не під самий край.

(Нехочуха  бере  пляшечку, ходить біля сцени. Нагинається у трьох місцях, ніби набирає воду з калюж)

РАЗОМ:  Будем справу починати.

Спершу треба поплювати.

 (плюють на всі боки)

А тепер три рази чхнути...

(обидві чхають над пляшечкою): «Чхи-чхи-чхи!  Чхи-чхи-чхи!»

НЕХЧУХА:  Треба пробкою заткнути!

(закручують кришечку)

Треба добре розмішати... розбовтують)

 А тепер давай казати!

РАЗОМ:  Чумба-румба-карабумба!

(удвох беруться за пляшечку і носять її по сцені)

ВЕРЕДУХА:  Покладеш її під стільчик!

НЕХОЧУХА:  Не помітять.

ВЕРЕДУХА:  То під ноги кинем прямо на дорогу!

(кладуть плячешку, ховаються в кутку сцени)

НЕХОЧУХА: . Он дивись- уже діти йдуть,

Зараз пляшечку знайдуть!

Хтось із них її відкриє,

І інфекція подіє!

(зловтішно регочуть, плескають у долоні.  Діти  підходять до пляшечки)

Дитина 1.  Раді будуть мама і тато:

 Бо я дуже їх люблю!

Дитина 2.  Я також! Ой, що це, глянь-но?

 Кинув хтось таку красу!

(піднімає пляшечку)

Дитина 1.  Це якісь парфуми, мабуть...

В мами є такі духи...(відкриває)

Дивний запах...

Чим це пахне? Ось понюхай...Чхи-чхи-чхи!

(разом чхають, підходять ще діти)

Дитина 3. Чим це пахне? Дивний запах...

Дитина 4.  Ми знайшли якісь духи.

 Відчуваєш? Дивний запах!

Дитина 2.  Відчуваю...

Діти: (разом)  Чхи! Чхи! Чхи!

ВЕРЕДУХА: (із «засади»)  Все! Подіяло! Ура!!!

Заразилась дітвора!

(виходять діти, потягуються)

Дитина 1. Як мені набрид садочок!

Це для мене — як уколи!

Дитина 2.  А зарядка? Просто жах!

Дитина 1.  А книжки читати? Страх!

Дитина 2.  Ці заняття найнудніші!

Дитина 3. А у мене мама злюща:

 Посуд заставляє мити!

Усі хором:  Хіба можна це терпіти?!

Дитина 3.  Хто придумав тат і мам?

 Краще б жив я вдома сам!

Дитина 1. Так, якби їх не було,

От би добре всім було!

НЕХОЧУХА:  Вередухо, нам пора.

Вже «готова» дітвора!

(підходять до дітей)

Ми це можемо зробити.

Ну, то як? Ви згодні, діти?

Перетворимо батьків

На небесних світлячків?

(діти кричать «Так!», плескають у долоні, раді)

ВЕРЕДУХА:  Я задам три запитання.

 Це початок чарування.

Найсолодше що на світі?

ДІТИ: (викрикують)  Мед! Морозиво! Халва!

НЕХОЧУХА: . Молодці! Розумні діти!

 Дуже правильні слова!

Найтепліше що на світі?

ДІТИ: Ковдра з пуху! І кожух!

НЕХОЧУХА: . Молодці! Розумні діти!

Ну звичайно, хутро й пух!

ВЕРЕДУХА:  От вам ще одне питання:

Приготуйтесь, це останнє.

Наймиліше що на світі?

ДІТИ:  Спати! Гратися в ляльки.

НЕХОЧУХА:  Молодці! Розумні діти!

ВЕРЕДУХА: (сміючись). Так, розумні, ще й які!

Відразу видно: наша «школа»!

А тепер закрийте очі!

(діти закривають очі)

НЕХОЧУХА:  Зараз зникнуть тата й мами,

Тільки повторіть за нами:

«Чумба-румба-карабумба!»

(діти повторюють хором ці слова)

(батьки закривають обличчя зірочками, які виготовлені із картону)

НЕХОЧУХА:  Здійснилося! Зникли мами, і батьки.

Тепер залишились самі малюки!

ВЕРЕДУХА:  Нехай тепер дивляться з неба на вас!

Ні сварок не буде тепер, ні образ!

(діти веселі плескають в долоні)

НЕХОЧУХА: Тепер без батьків малюки залишились!

І наше геніальне паскудство звершилось!

(беруться з Нехочухою за руки і, стрибаючи, залишають сцену)

(ТАНОК НЕСЛУХНЯНИХ ДІТЕЙ З НОУТБУКАМИ)

ВЕДУЧА:  (сумно) Паскудство звершилося...

Зникли батьки.

Тепер залишились

Самі малюки!

Проходили ночі,

Проходили дні,

А діти голодні були

І сумні...

Діти (сумно):

Дитина 1. Так хочеться їсти, я так зголоднів!

Я ще з позавчора нічого не їв!

Дитина 2. Хіба ти один? Я також зголодніла!

Я б зараз гарячого супу поїла... (зітхає)

Дитина 3. Бабуся з квасолькою борщ готувала...

Та ще й пампушки до борщу подавала. (зітхає)

Дитина 4. А в мене розбилося вдома вікно...

І в мене колготки порвались давно...

Дитина 5. Від мене втекла навіть Мурочка, киця...

І в мене лишилися тільки кислиці...

Дитина 6. Я хочу, щоб мама назад повернулась!

Я скучила дуже за нею...давно....

Дитина 7. (дивиться вгору)  Дивіться! З'явилися вже зірочки!

З'явилися в небі нічні світлячки!

Це ж ми їх самі відіслали на небо...

Як їх повернути? Придумати треба.

Дитина 8. (до зірок)  Як вас повернути? Ви нам підкажіть...

Пробачте, будь ласка! І допоможіть!

Дитина 9.  Матусю, скажи мені, люба,

Хоч слово!

Солодша від меду мені твоя мова!

Мені твоя ласка

Від сонця тепліша!

У світі родина

За все наймиліша!

УСІ:  Пробачте нам, любі! Ми любимо вас!

Батьки опускають маски

Дитина 10. Дивіться! Спускаються зорі до нас!

Усі аплодують.

ВЕДУЧА:  Світлячки небесні з неба впали,

Світлячки батьками знову стали!

Світлячки батьками стали знов,

Бо немає чар, сильніших за любов!

(виходять діти)

Дитина 1. Кохані матусі і рідні бабусі!

Хай довгі літа накує вам зозуля!

Ми любимо вас, тата, і вас, дідусі!

Здоров'я і щастя Бажаємо всім!

Дитина 2. Братам і сестричкам Наш теплий привіт!

Кінчається свято, прощатись нам слід.

ВЕДУЧА:  Бажаєм вам радості,

Щастя й любові,

Бажаєм, щоб завжди

Були ви здорові!

(ТАНОК «КВІТКА-СЕМИЦВІТКА»)

Дитина 1. Наймиліші, найрідніші!

 Щиро любимо ми вас!

А тепер прийміть скоріше

Подаруночки від нас!

(усі діти вручають подарунки матусям, бабусям)

ВЕДУЧА: Хай сонце вам сяє, а серце співає,

Хай смуток до хати дороги не знає,

Хай щастя вікує у вашому домі,

А радість хай буде завжди.

Здоров’я міцного і щедрої долі,

Хай Бог посилає на довгі роки!

ВИПУСКНИЙ БАЛ.

(До зали під музику заходить вихователька, підходить до столу з фотокартками, переглядає їх)

(Згодом заходить друга вихователька)

- Що це ви робите? (Ім`я виховательки)

- Та, ось знайшла фотографії дітей, яких ми випустили в 2017 році.А тепер вже 2027 рік. Сиджу, розглядаю і згадую їх. Хороші були діти.

- Просто чудові. Я з ними спілкуюсь в інтернеті і знаю, хто з них ким став. (Розкриває свій ноутбук і показує).

- Ой, як цікаво! То розкажіть же, що вони тепер поробляють. (Сідають одна біля одної і розмовляють, дивлячись в ноутбук).

- Це ось Дашка. Пам’ятаєте, все лялькам платтячка вирізала з паперу? Так, тепер вона модельєр, свою фірму має. А ось дівчатка Машка та Катя – відомі топ моделі, демонструють одяг цієї фірми.

- Бач, і тоді дружили й тепер разом. А що ви знаєте про Богданчика та Віктора?

- Вони тепер відомі артисти! Завтра їх будуть показувати по 1+1!

- Це ж треба! А що ви скажете про Арсенія? Бувало щось все загубить – то шапку, то рукавичку, то іграшку.

- Цей тепер усе знаходить – слідчим став, найскладніші справи розплутує. А пам’ятаєте Даніка? Того, що всі машинки собі забирав? Мороки було... так він нині – директор автопарку.

-А це ось Богданка! Як вона гарно танцювала! Тепер танцює на великих сценах!

- Чим далі, тим цікавіше. А що чути про Єву?

- Ви не повірите – стала художником!

-А пам`ятаєте Настю? Так, вона зараз працює вихователем!

- Дякую вам за цікаві новини. А пам’ятаєте їхнє свято випускне у 2017 році?

- Щось пам’ятаю, а щось уже й забулося. От якби можна було повернути час назад!

- А я зараз поставлю відеозапис того випускного свята, то й пригадаємо, як усе було.

Разом: Отже, рік 2017, весна, випускний бал у дитячому садочку № 38!

(Звучить музика, заходять діти до залу, виконують танок)

1: Наша чудова дитяча країна

Сміхом і шумом бурлить і буя

З радістю йде до нас кожна дитина,

Сотня дітей-сто малесеньких Я.

2: Сотню ляльок і м'ячів сотню треба!

Кульок теж сто, щоб усім по одній!

Сотню машин і одне тільки небо!

Сонце одне! Дитсадок - теж один!

3.Пробудилась земля на світанні,

Сонце встало, умите в росі,

Починається свято останнє,

І в садочку зійшлися усі.

4. Гарний одяг і зачіски модні,

Сльози й усмішки поряд цвітуть.

Це садок проводжає сьогодні

Нас в цікаву незвідану путь.

5. Ми колись усі ходили малюками,

Нас носили наші рідні на руках.

А тепер ви подивіться, ми які!

Вже ніхто на нас не скаже: «Малюки!»

6. Чи дощ ішов, чи падав сніг –

Ступали ми на цей поріг.

Ми тут зміцніли, підросли,

І знань, і вмінь тут набули.

7. Куди й поділися роки?

І ми тепер – випускники,

Нам жаль садочок залишати,

Та хочеться до школи йти.

8. Сотня голівок і сто голосочків,

Сто почуттів, і бажань, і вимог.

Сто невгамовних маленьких струмочків,

Сто материнських турбот і тривог.

9. Мову одну і одну Батьківщину

Пісню одну, тільки пісню для всіх

Наша маленька дитяча країна

всім вам дарує лиш радість і сміх!

(ПІСНЯ)

(з кутка чути плач).

ВЕДУЧА: Що за диво? Діти, я не збагну, що це за сліди, чому хустиночки розкидані? Як розгадати нам цю

загадку? Давайте підемо по цих слідах, може вони розкриють нам таємницю?

(Вихователь з дітьми ідуть по слідах, знаходять скриню, з якої чути плач).

ВЕДУЧА: Діти, це із скрині чути голос. Цікаво, хто ж там сидить і так гірко плаче?

(із скрині визирає Домовик).

ВЕДУЧА: Ти хто?

ДОМОВИК: Ну от, порушив своє слово, відкрився людям!

ВЕДУЧА: Та хто ти такий?

ДОМОВИК : Хто, хто! Домовик я, Кузьма Кузьміч. Для вас - просто Кузя. Я господар «Казкового» дитсадочка, ось вже

20 років тут господарюю, усе про всіх знаю, дітей не ображаю. (плаче)

ВЕДУЧА: Та чому ти плачеш? Це твої хусточки розкидані?

ДОМОВИК : Так, я вже 100 хустинок сльозами замочив і ніяк не можу зупинитися.

ВЕДУЧА: Що ж трапилось?

ДОМОВИК: Мої любі малята мене покидають.

ВЕДУЧА: Які малята?

ДОМОВИК: Які, які! Група (.........) іде до школи, а я до них так звик, мої маленькі… (плаче).

ВЕДУЧА: Так ось у чому справа! Кузю, не сумуй. Діти ніколи не забудуть наш садок, будуть заходити

до нас у гості.

ДОМОВИК: Діти, а ви знаєте, що в народі є така прикмета, що хто побачить Домовичка, тобто мене, той буде

щасливим?

ВЕДУЧА: Тож ти подарував нашим дітям щастя?

ДОМОВИК: Так, я… я…, та я для них… нічого не пошкодую, усе, що в мене є, усе віддам моїм улюбленим!

ВЕДУЧА: А що ж у тебе є, Кузю?

ДОМОВИК: Все, що завгодно! /думає/ А ви хочете до мене у гості піти?

ВЕДУЧА: А де ти живеш?

ДОМОВИК: Я живу у коморі. Ходімо зі мною. Я покажу вам своє господарство. Тільки там дуже темно. А ви не боїтесь темряви? /ні/. Тоді, тримайте казкові вогники, вони освітять нам дорогу. Готові? Ходімо за мною!

(діти беруть ліхтарики, гасне світло, звучить казкова музика)

/змінюється декорація/.

ДОМОВИК: Ось ми і прийшли. Тут я живу. Проходьте, сідайте, будьте як вдома.

ВЕДУЧА: Оце так, ніколи б не здогадалася, що таке може бути. Тут дуже таємниче…

ДОМОВИК: А ось мій чарівний годинник. Він може перенести нас у минуле, або майбутнє. Хочете вирушити у

подорож? Тоді я перекручу чарівні стрілки назад, і подивимося, якими ви були маленькими.

( Домовик перекручує стрілки, звучить бій годинника)

ВЕДУЧА: Дітки, а чи пам`ятаєте ви той перший день, коли мама, тато, бабуся привели вас сюди?

Дехто не пам`ятає, тому що був дуже маленький. Дітки, а як ви гадаєте - якими ви були?

(відповіді)

Я думаю ми зможемо пригадати ваші перші кроки. Подивіться - до нас прийшли малюки, дуже схожі на вас.

(заходять малюки)

ВЕДУЧА: Подивіться на діток - вони зараз такі маленькі, якими ви були колись.

Вас сьогодні малюки привітають залюбки.

ДІТИ: (молодша група)

1. Ми, малята, - малюки

Вас вітаєм залюбки

Ви про нас не забувайте

Носики не задирайте!

 2. Вчіться добре ,не лінуйтесь,

Стать дорослими готуйтесь

Переходьте з класу в клас,

І чекайте в школі нас!

ВЕДУЧА: Дякуємо за привітання, а ще, маленькі дітки приготували для всіх музичний подарунок.

(ТАНОК З МАЛЮКАМИ)

ДИТИНА - ВИПУСКНИК: Вам же друзі - малюки,

 Наші іграшки, ляльки.

Ось вони, беріть їх, грайтесь

 І любенько розважайтесь.

Хай пісні веселі линуть, не сумуй без нас, садок!

І виховуй нам на зміну, цих маленьких діточок.

( малюкам дарують кульки)

ДОМОВИК: Ось ми і згадали, якими були.

Годі сумувати, будемо подорож продовжувати?

 (Крутить стрілки на годиннику)

ВЕДУЧА: Так, багато всього було цікавого у садочку. Навіть перше кохання......

Давайте подивимось, як це все відбувалось?

(ТАНОК «ТАНГО»)

( Домовик крутить стрілки на годиннику)

ДОМОВИК:

О, ми з вами потрапили у теперішній час.

Ось ми з вами усі справи зробили, тепер можна іграшками погратися. Скільки у нас іграшок

багато, як в магазині «Дитячий світ»!

(виходять діти)

1. Як люблять діти іграшки,

В садку всі добре знають

Цікавого для забавок

Малята вдосталь мають.

2. Ми з іграшками нашими

По справжньому дружили

І, щоб чим довше гратися

Їх берегли, любили.

Разом: Тож зараз маємо признатись

Нам шкода з ними розлучатись.

ВЕДУЧА: Погляньте, ось ляльки засумували

Ведмедики, похнюпились, сидять,

Бо наші діти вже повиростали,

Їх кличе школа, перший клас!

(Дитина підходить до іграшки)

3.Давайте сумувать не будем

Ми звикли, іграшки, до вас.

В останній раз вас поцілуєм,

Бо час іти нам в перший клас.

( ТАНОК З ІГРАШКАМИ «БАРБАРІКИ»)

ДОМОВИК: А хочете, я відкрию вам один секрет? Як відомо, всі діти і навіть дорослі дуже люблять казки. І зараз ми з вами потрапимо у казку....

Вам цікаво дізнатися хто ж на цей раз завітає до нас у гості? То ж зустрічаємо

чарівного гостя!

(заходить Принцеса, вередує, хникає, за нею біжить Цар з хустинкою, витирає їй сльозинки)

ЦАР: Та що ж ти, радість моя, слізки ллєш? Розкажи таткові, чого хоче доня?

ПРИНЦЕСА: Не хочу я більше вдома сидіти і нічого не робити, набридло вже біля

дзеркала крутитися, наряди приміряти набридло. Я працювати хочу!

ЦАР: Знову ти за своє! Та де ж це бачено, щоб царська донька працювала? Та мене ж

засміють в сусідніх королівствах!

ПРИНЦЕСА: Все одно нудно! Все одно піду працювати!

ЦАР: Ах, принцесочка моя бідолашная,

Ти ж до праці в мене зовсім нездатная,

Та невже тобі ця праця до смаку?

ПРИНЦЕСА: Все одно, працювати піду!

А те, чого вимагає дочка, має бути виконане. Крапка!

ЦАР: Ну, добре, добре! Тільки яку тобі роботу дати, щоб вчитися не довелося?

ВЕДУЧА: Доброго дня!

ЦАР: Ой, (помічає дітей) здрастуйте, гості дорогі! А хто ви такі?

ВЕДУЧА: Ми - діти з дитячого садка № 38.

ЦАР: Дуже приємно. Милості прошу до нашого королівства!

(сідає на трон, принцеса стоїть ображена)

ВЕДУЧА: Ваша Величносте, що у вас трапилося, чому ваша донька так вередує?

ЦАР: Трапилося щось страшне! Уявляєте, набридло їй нічого не робити, от вона

і вирішила працювати піти! Жах! Це просто жах!

ПРИНЦЕСА: Придумала! Я в дитячий садок працювати піду! Хочу в дитячий садок!

ЦАР: Донечко, схаменися, не треба. А раптом в тебе не вийде? А? Ну ким ти там

будеш працювати?

ПРИНЦЕСА: Та яка різниця, ким? Нянею ось буду, приміром, що там складного?

Шваброю помахала, дітей погодувала, на горщик посадила!

ЦАР: Так де ж це бачено, щоб моя донька спину гнула?

(хоче забрати швабру)

ПРИНЦЕСА: А-а-а-а-а, хочу бути нянькою!

ВЕДУЧА: А чому би й ні? Нехай спробує, он яка велика, а робити нічого не вміє!

ПРИНЦЕСА: Що, я не вмію? Та я зараз візьму і як нагодую цього хлопчика!

ЦАР: Давай, донечко, давай разом спробуємо!

ПРИНЦЕСА: Допоможіть мені тату, тримайте його!

(зав'язує рот слюнявчиком, годує, потім їй набридає, віддає тарілку дитині)

ПРИНЦЕСА: Гаразд, їж сам, великий вже!

ЦАР: А що, дочко, по-моєму, дуже непогано! Так?

ВЕДУЧА: Ну що ви, Ваша Величносте! Діти, хіба наша няня так робить?

Наша няня дуже вправна : вона і столи засервірує і прибере, і посуд помити

встигає, і діти в неї завжди нагодовані!

У нас навіть діти можуть нагодувати будь кого, хочете глянути?

ЦАР: Ой, давате подивимось! Дивись, доню та вчись!

ПРИНЦЕСА: Ой, нічого вони не вміють, це я точно знаю!

ВЕДУЧА: Ось подивіться, як наші дівчата вміють сервірувати стіл!

(Гра «Хто швидше накриє на стіл»)

(грають дівчата)

ВЕДУЧА: От бачите, як вправно усе вийшло!

ЦАР: Тепер нам все зрозуміло! Ось бачиш, доню, не виходить у тебе така робота!

(принцеса ходить, оглядає)

ПРИНЦЕСА: Ой, тату, я теж так вмію! Тарілку – туди, чашку – сюди!

Все одно хочу в дитячий садок! Хочу!

Все, я вирішила, буду вихователем!

ЦАР: Щo?

ПРИНЦЕСА: А що тaм складного, що я заняття не пpoведу? Ось, чим не вихователь?

(бере указку, можна одягнути окуляри, поставити дошку)

Проведу з вами малювання. Я сьогодні навчу вас малювати мого татка, дивіться і запам'ятовуйте!

(малює на аркуші паперу смішне обличчя в короні, відходить - милується)

ВЕДУЧА: Це що ж за заняття таке? І хто ж його так проводить?

ПРИНЦЕСА: Ось і я кажу. Ви тільки на них подивіться, вони ж нічого не вміють

робити, навіть малювати!

ВЕДУЧА: Щоб цікаво і правильно провести заняття, вихователь сам повинен багато знати і

вміти, тільки тоді можна чомусь дітей навчити!

Ось наші діти вже багато знають, навіть букви вивчили!

ЦАР: (здивовано) Не може цього бути, вони ж такі маленькі!

ПРИНЦЕСА: Ой, не вірте їм, тату, здається вони лише вихвалятися вміють!

Мені усе зрозуміло, хочете відмінниками у школі стати! Так для цього

потрібні ці, як їх, тату, підкажіть, знання!

ЦАР: Знання, вірно, без них ні туди, ні сюди!

ВЕДУЧА: Ось, це вірно! Знаєте скільки знань набули у дитсадку наші малята.

Саме у дитсадку наші малята навчилися і ліпити, і малювати і грати…

Та що там і казати, пограйте краще разом з нами, самі усе побачите!

(Гра «Букви»)

ВЕДУЧА: Ось бачите, наші діти хоча й малі ще, та досить розумні!

ЦАР: Ой, справді розумні, усі букви знають!

Так, одразу видно, що у вас виховані і батьки і діти! Ох, і не просто ж працювати

у дитсадку, сподіваюсь ти в цьому переконалася, моя люба?

ПРИНЦЕСА: Згодна, вихователем важко бути, а я піду… в музиканти!

Тут точно нічого складного немає, сиди, довбай одним пальцем «В траве сидел

кузнечик», а пісні співати я люблю!

Несіть ноти, репетирувати будемо!

(принцеса сідає за інструмент)

Так, співайте, а я буду грати!

ЦАР: Давай, доню, заграй нашу улюблену (співає): В траве сидел кузнечик…

(принцеса починає грати у неї нічого не виходить)

ПРИНЦЕСА: (гнівається) Я нічому не можу вас навчити!

ЦАР: Ну, не засмучуйся, донечко! Треба ще трішечки потренуватися і все вийде!

ВЕДУЧА: Гадаю, що тренування тут не допоможуть, щоб когось навчати, треба самому усе

добре знати! Навчатися вам треба, шановна Принцесо!

(принцеса починає плакати, цар її заспокоює)

ЦАР: Так що ж я своїй коханій донці кращих вчителів не знайду? Нехай тільки

навчається, нехай буде розумною! A вaм, спaсибі, щo нaвчили її yмy-pозyмy!

(підбігає і тисне руки ведучим, завідуючий і дітям)

ПРИНЦЕСА: Ходім скоріше тату, нам треба ще багато чому навчитися! До побачення!

ВЕДУЧА: Ну, нарешті усе закінчилося добре! То ж, пропоную…

ДОМОВИК: Бачу, добре ви підготувалися до школи. А, цікаво, якими ви станете через декілька років? Хочете

зазирнути у майбутнє? /Так/.

(Домовик крутить стрілки уперед. Усі діти виходять на килим)

ВЕДУЧА: Так, на світі безліч справ -

Добре все нам треба зважить,

Справу хто яку обрав,

Хай нам діти зараз скажуть.

ДІТИ: 1. Я можу, друзі, відверто сказати,

Понад усе я люблю будувати.

Мрії своєї не зраджу ніколи,

Світлі збудую палаци і школи!

2. Нічого так я не люблю, як доглядати квіти.

Я прополю їх і поллю, ну як їм не радіти?

Нехай ростуть, нехай цвітуть, як райдуга барвиста,

А ще люблю, коли в цвіту моє любиме місто.

3. Давати ніжитись рукам, я не маю звички.

Я шию платтячка лялькам, в`яжу їм рукавички.

4. І лікар, і авто спішать –

Давай мерщій дорогу!

Щоб важко хворих рятувать,

Хотів би лікарем я стать «Швидкої допомоги».

5. Я вмію готувать супи,

 Печеню і салати,

Мені б ще трохи підрости,

Щоб кулінаром стати.

6. Хочу я військовим стати,

 Хочу спокій ваш оберігати.

Стану сильним і сміливим,

Як солдати всі - красивим!

7. Мрію стать головою Центробанку,

Щоб всю планету здивувать,

Купить квиток на міжпланетний тур,

Щоб мамі з неба зірочку дістать.

8. А я стану генералом,

Буду в армії служить,

За моїм першим сигналом,

Буде все робиться вмить.

9. Стану я крутим ді-джеєм,

Буду музику крутить,

Наміксую нові теми,

Натовп заведу умить!

10.З Потапом запишем разом

Танцювальний суперхіт,

Про мою роботу скоро

Заговорить увесь світ!

11. Ну а я скажу вам так:

Буде в мене свій літак!

Мрію президентом стати,

За кордон буду літати,

Міністерством керувать…

Швидше б вже дорослим стать!

12. Друзі, не візьму втямки:

Звідки в вас такі думки?

Все про владу та про гроші…

Є професії хороші!

Вихователь – професія гарна,

Не гає він навіть хвилиночки марно,

Щоб великою людиною стати,

Треба з садочку усім починати:

Ходили в садочок і мами, і тата,

І навіть відомі тепер депутати.

Вихователем буду, я твердо це знаю,

І мрію оцю у душі зберігаю.

13. А я мрію, щоб у рідному моєму краї

Всі діти радісно співали,

Бо тут мій дім, моя родина,

Моя найкраща Україна!

(ПІСНЯ «ХАЙ РАДІЮТЬ УСІ»)

ВЕДУЧА: Хвилинки тікають: тік-так,

Вже пролетіла швидко так година.

А нам так хочеться багато що сказати,

Але лишилися останні вже хвилини.

Гарно всім було на святі,

 Кожен святкував, радів.

Але дітки дуже хочуть,

 Сказати ще подяки кілька слів.

(діти стають півколом)

1. Де, найкраще нам було? Де, дитинство, аж цвіло?

І на сонці й в холодочку, - у дитячому садочку.

Тут усім турботу, ласку, дарували повсякчас.

В дім оцей, неначе в казку, йшов уранці кожен з нас.

2.Вихователі наші, зібрались ми нині,

 Щоб шану віддати вам всім.

За ласку, за мудрість, бо кожній дитині,

Ви частку душі залишили навік.

Ви, як рідних дітей нас любили,

Мов матусі нам рідні були.

Свою ласку, любов дарували,

 Ну а ми, наче квіти росли.

3. Низький від нас уклін і шана,

Бо зустрічали рано-рано,

Роками нас всьому навчали,

Удень нам маму заміняли.

4.Наш рідненький дитсадочок, - чарівний, казковий світ,

Тут теплом усіх маляток огортають з ранніх літ.

Нас виховують дбайливо, доглядають гарно теж,

Ми працівникам садочка нині дякуємо без меж.

5.За тепло, за любов і за ласку,

За добро подароване нам.

Ми вклоняємось всім особисто:

Ми усі щиро дякуєм Вам.

(ПІСНЯ «ПРОЩАВАЙ, САДОК»)

 (діти сідають)

ВЕДУЧА: А тепер наші дітки затанцюють "Прощальний Вальс".

 ( ТАНОК «ВАЛЬС ПРОЩАЛЬНИЙ )

ВЕДУЧА: Ну ось, малята, настав час прощання.

Краплинки яскраві, обсипте усіх,

 Нехай запанує тут радість і сміх

Згиньте хвороби, неспокій, тривоги,

Краплинки, на щастя стеліть їм дороги.

( вихователі розкидують пелюстки троянд )

(слово надається завідуючій , нагородження дипломами)

 САДОЧОК РІДНИЙ, ПРОЩАВАЙ!

(Діти парами заходять до музичного залу під музику)

(ТАНОК)

ВЕДУЧА: Ось і настав цей урочистий, святковий, радісний, але трішечки сумний день. Сьогодні ми прощаємось з нашими випускниками і сподіваємося, що роки, проведені в нашому садочку, не минули для вас марно, і ви ще не раз згадаєте садочок в своєму житті.

ВЕДУЧА: Згадайте, як ви вперше переступили поріг своєї групи, як плакали за матусями. коли були зовсім маленькі, як не вміли самостійно одягатися, взуватися, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики. але минуло небагато часу, і вас тепер не впізнати.

1: Наша чудова дитяча країна

Сміхом і шумом бурлить і буя

З радістю йде до нас кожна дитина,

Сотня дітей - сто малесеньких Я

2: Сотню ляльок і м'ячів сотню треба!

Кульок теж сто, щоб усім по одній!

Сотню машин і одне тільки небо!

Сонце одне! Дитсадок - теж один!

3.Пробудилась земля на світанні,

Сонце встало, умите в росі,

Починається свято останнє,

І в садочку зійшлися усі.

4. Гарний одяг і зачіски модні,

Сльози й усмішки поряд цвітуть.

Це садок проводжає сьогодні

Нас в цікаву незвідану путь.

5. Ми колись усі ходили в малюках,

Нас носили наші рідні на руках.

А тепер ви подивіться, ми які!

Вже ніхто на нас не скаже: «Малюки!»

6. Чи дощ ішов, чи падав сніг –

Ступали ми на цей поріг.

Ми тут зміцніли, підросли,

І знань, і вмінь тут набули.

7.Куди й поділися роки,

І ми тепер – випускники,

Нам жаль садочок залишати,

Та хочеться до школи йти.

8. Сотня голівок і сто голосочків,

Сто почуттів, і бажань, і вимог.

Сто невгамовних маленьких струмочків,

Сто материнських турбот і тривог.

9. Мову одну і одну Батьківщину

Пісню одну, тільки пісню для всіх

Наша маленька дитяча країна

всім вам дарує лиш радість і сміх!

(ПІСНЯ)

1. ВЕДУЧА: У мене є чудова для вас новина :

У подорож морську запрошую вас я.

Там нас чекають далекі країни,

Острови казкові, гори й долини.

А ось до нас іде капітан!

Він допоможе мандрувати нам.

(з’являється хлопчик – капітан)

КАПІТАН: Швидше разом скажіть - но мені :

Труднощів ви не злякаєтесь? (Діти : Ні!)

Усіх вас чекає казковий фрегат –

До островів він домчить всіх малят!

У край краси та й у край доброти –

В країну Дитинства рушаємо ми.

(капітан стає до штурвала)

(« ТАНОК МОРЯКІВ»)

ВЕДУЧА: На нашому кораблику дитинства ми потрапили в казкову країну дитячих мрій. На кораловому рифі я знайшла цю чудову ракушку, в якій заховані чарівні перлини. Достатньо взяти одну перлину в руки і сказати їй про свою мрію, то мрія відразу ж здійсниться.

ДИТИНА: Я перлиночку виймаю

І про мрію розповідаю.

Я мрію подовше не покидати дитинство,

А як виросту- вертатися до нього у снах.

 Дитинство наше, почекай,

Про наші мрії пригадай.

У край казковий поведи,

Які були ми, розкажи!

ВЕДУЧА: Діти, вам напевно, буде цікаво побачити себе такими, якими ви

прийшли  до дитячого садочку. давайте привітаємо їх оплесками.

Малюк 1: Ось які великі стали!

Просто тьоті й дяді!

І сьогодні ми, найменші,

 Вас вітати раді.

Малюк 2: Скільки ж треба каші з’їсти,

Щоб такими стати?

Кілограмів, мабуть, триста,

Щоб їх наздогнати?

Малюк3: Просим всі: запам’ятайте –

Нам в усьому приклад ви.

Не лінуйтесь, не пустуйте,

Не втрачайте голови.

Малюк 4: Вчіться добре, не лінуйтесь,

Стать дорослими готуйтесь.

Переходьте з класу в клас

І чекайте в школі нас.

(ТАНОК З КУЛЬКАМИ)

 (діти дарують кульки і вибігають з залу)

ДИТИНА: Я перлиночку виймаю

І про мрію розповідаю.

Я мрію якнайдовше не розлучатися з улюбленими

іграшками і обов’язково взяти їх на свій перший урок!

ДИТИНА: Дитсадочок, рідний дім,

Стільки щастя було в нім!

Скільки грались ми тут з вами,

Забавлялись іграшками.

ДИТИНА: Тож зараз маємо признатись –

Нам шкода з ними розлучатись.

І хоч нас іграшки не чують

Вони, здається, теж сумують.

Бо, як і друзі, всі довкола

Випроводжають нас до школи.

(ТАНОК «ПРОЩАННЯ З ІГРАШКАМИ»)

ВЕДУЧА:

Годі сумувати, будемо подорож продовжувати? .

Подивіться, он земля,

Знову острів бачу я.

Квіти там ростуть чудові,

Мабуть острів це Любові

Багато всього було цікавого у садочку....Навіть перше кохання......А як це відбувалось хочу , щоб ви подивились....

(ТАНОК «ПЕРШЕ КОХАННЯ»)

ДИТИНА: Я перлиночку виймаю і про мрію розповідаю.

Хочу ,щоб чарівна перлинка перенесла нас на острів казок!

(до залу заходять Король і Принцеса)

 (ПІСНЯ-ТАНОК )

КОРОЛЬ: Ах, принцесочка моя , бідолашная.

Подивись яка сумочка класная.

Забирай її скоріше, прошу…

ПРИНЦЕСА: Нічого я не хочу!

КОРОЛЬ: А от книжечки, дивись, причудовії

(дістає книжку) І повчальні, ще й листи кольоровії.

Вибирай будь – які – все заплачу…

ПРИНЦЕСА: Нічого я не хочу!

КОРОЛЬ: Ну і ну! Одні капризи!

Що ж тепер мені робить.

Час настав тобі учитись,

У світ знань двері відкрить.

ПРИНЦЕСА: Не хочу вчити букви я,

І математику нудну.

А от прикраси і помаду,

Парфуми, одяг – це люблю.

КОРОЛЬ: Ах! Жахливо! Я в тривозі.

Допомоги де шукать.

Хто візьметься мою доньку

Уму – розуму навчать?

(витирає сльози ,звертається до ведучої)

Шановна, а може ви допоможете?

Як мені знайти вчительку чи гувернантку для своєї доні?

ВЕДУЧА: Треба дати об’яву : «Потрібна гувернантка,

Що любить дітей.

Звертатися в будь – який час!»

 (стукіт у двері)

Напевно це вона.

(під музику виходить Фрекен Бок, в руках клітка з кішкою)

Ф.БОК : Добрий день,це вам потрібна гувернантка?

ВЕДУЧА: Здраствуйте. Хто ви шановна?

Ф.БОК: Я - Фрекен Бок! А це ваша квартира? Гарненька....

навіть піаніно є....

ВЕДУЧА: Це дитячий садок №38

Ф.БОК: А це ваші діти? Ніколи не пробувала таку кучу дітей виховувати одразу.  Так… (дивиться на дітей) діти , відразу видно, запущенні.... Ну, нічого, у мене  вони швидко стануть

смирними.....

(до вихователя) Йдіть мамаша, не заважайте мені.

А ну, швиденько руки на коліна, не рухатись,

очі закрили! Й поки  не прийдуть ваші мами – всім спати!

Матильда слідкуй за ними.

А я схожу на кухню, скажу щоб булочок напекли.

ВЕДУЧА: Діти , нам потрібно якось приборкати цю домомучительку,

і здається, я знаю хто нам допоможе.

(дзвонить біля дверей в дзвоник, з дверей з`являється Карлсон)

КАРЛСОН: Ну, що дивитесь? Скоріше  давайте посадку (літає по залу)

Ви впізнали мене? Я…Я самий  найкращій в світі літаючий

апарат! А звуть мене......????

ДІТИ: Карлсон!

ВЕДУЧА: Карлсон, нам потрібна твоя допомога. Врятуй нас!

Нам треба якось приборкати цю домоправительницю.

КАРЛСОН: Спокійно, тільки спокійно....

А ну ,скажіть мені ,хто самий найкращий

приборкувач  домомучительниць?

(Карлсон ховається, залишивши на килимку мишу на ниточці. Заходить Ф.Бок, під її ногами «пробігає» миша)

Ф.БОК: Караул! Миші – ! Який жах!

Матильда, ти бачила? (до ведучої) Де ваша завідувачка?

ВЕДУЧА: Ось, будь ласка, Ольга Анатоліївна.

Ф.БОК: Ах, так це ви відповідаєте за порядок в дитячому садку?

Що за безлад тут твориться.

Я буду жалітися в санстанцію.

(із-за спини підкрадається Карлсон в костюмі Привида і дзвонить над вухом Ф.Бок дзвоником)

Ф.БОК: Скажи, мені миле дитятко, в якому вусі у мене дзвенить?

(обертається, бачить Привида і ховається за ведучу)

Ф.БОК:  Тетяно Михайлівно, що за безлад твориться

у вашому садочку?

(Карлсон встає на одне коліно перед Ф.Бок)

КАРЛСОН: Мадам, давайте знайомитись....

Ф.БОК: Ну, не треба, я Вас злякалась. Казали мені

не можна з ранку до ночі дивитись  телевізор.

(Карлсон залучає Ф.Бок у танок, простирадло падає)

(ТАНОК)

Ми вам бажаємо стати  найкращими учнями! Успіхів вам!

ВЕДУЧА: До побачення, острів Казок,

Ти улюбленець наших діток!

ДИТИНА: Я перлиночку виймаю і в майбутнє попадаю....

ВЕДУЧА: А, цікаво, якими ви станете через декілька років? Хочете  зазирнути у майбутне?

 ( усі діти виходять на килим)

Д1ТИ: 1. Я можу, друзі, відверто сказати,

Понад усе я люблю будувати.

Мрії своєї не зраджу ніколи,

Світлі збудую палаци і школи!

2. Нічого так я не люблю, як доглядати квіти.

Я прополю їх і поллю, ну як їм не радіти?

Нехай ростуть, нехай цвітуть, як райдуга барвиста,

А ще люблю, коли в цвіту моє любиме місто.

3. Давати ніжитись рукам

 Я не маю звички.

Я шию платтячка лялькам,

 В`яжу їм рукавички.

4. І лікар, і авто спішать-

Давай мерщій дорогу!

Щоб важко хворих рятувать,

 Хотів би лікарем я стать «Швидкої допомоги».

5. Я вмію готувать супи,

Печеню і салати,

Мені б ще трохи підрости,

 Щоб кулінаром стати.

6. Хочу я військовим стати,

 Хочу спокій ваш оберігати.

Стану сильним і сміливим,

 Як солдати всі- красивим!

7. Мрію стать головою Центробанку,

Щоб всю планету здивувать,

Купить квиток на міжпланетний тур,

Щоб мамі з неба зірочку дістать.

8. А я стану генералом,

Буду в армії служить,

За моїм першим сигналом,

Буде все робиться вмить!

9. Стану я крутим ді-джеєм,

Буду музику крутить,

Наміксую нові теми,

Натовп заведу умить!

З Басковим запишем разом

Танцювальний суперхіт,

Про мою роботу скоро

Заговорить увесь світ!

10. Ну а я скажу вам так:

Буде в мене свій літак!

Мрію президентом стати,

За кордон буду літати,

Міністерством керувать…

Швидше б вже дорослим стать!

11. Друзі, не візьму втямки:

Звідки в вас такі думки?

Все про владу та про гроші…

Є професії хороші!

Вихователь – професія гарна,

Не гає він навіть хвилиночки марно,

Щоб великою людиною стати,

Треба з садочку усім починати:

Ходили в садочок і мами, і тата,

І навіть відомі тепер депутати.

Вихователем буду, я твердо це знаю,

І мрію оцю у душі зберігаю.

12. А я мрію, щоб у рідному моєму краї

Всі діти радісно співали,

Бо тут мій дім, моя родина,

Моя найкраща Україна!

( ПІСНЯ «ХАЙ РАДІЮТЬ УСІ!»)

ВЕДУЧА: Ось і добігла кінця наша подорож на кораблику дитячих мрій. Ми дякуємо всім за любов до нас, за увагу і ласку. І обіцяємо, що ніколи незабудемо вас!

ВЕДУЧА: А тепер наші дітки затанцюють "Прощальний Вальс"

ВЕДУЧА: Ну ось, малята, настав час прощання.

Ці кульки з вашими мріями хай злетять до неба та неодмінно здійсняться. Будьте гідними та справжніми людьми.

( під музичний супровід виходять діти, вихователі та батьки на вулицю та випускають гелеві кульки).